Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ]



Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 58 ]  На страницу 1, 2, 3, 4  След.
Автор Сообщение
 Заголовок сообщения: Алёна Савченко
СообщениеДобавлено: 28 янв 2008, 02:13 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 окт 2006, 06:58
Сообщения: 5121
Откуда: Barcelona, Spain
Кто я?: http://vk.com/ivan.daniluk
Отличное интервью с Алёной Савченко. Хоть и относительно старое, но не мене актуальное... Анне Савчик отдельное спасибо за все её интервью.

http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/09/21/9007/

“Важко залишатися патріотом, коли не бачиш перспектив своєї праці”

Розмова з Оленою Савченко, фігуристкою збірної Німеччини

Изображение
Олена Савченко (фото: Анна Савчик)

Днями фігуристи розпочали новий зимовий сезон, першими стартували юніори. Українцям наразі нічим похвалитися на етапах розіграшу молодіжної серії Гран-прі. Найвище досягнення – сьоме місце
на першому етапі Skate Slovakia у Братиславі харківського танцювального дуету Аліна Саприкіна та Павло Хіміч.

Тим часом дорослі спортсмени лише готуються до старту сезону. Серед тих, хто прагнутиме підкорити вершини фігурного катання – Олена Савченко, яку ще декілька років тому вважали однією з найперспективніших фігуристок України. Спершу на маленьку дівчинку з характером і твердими намірами стати чемпіонкою покладали надії в одиночному розряді. Але варто було фігуристці спробувати себе в парному катанні, як про неї заговорили на повний голос. Щоправда, не зовсім удалим виявився перший досвід із Дмитром Боєнком. Значно більших успіхів фігуристка досягла разом зі своїм другим партнером Станіславом Морозовим. Пара здобула золоту медаль чемпіонату світу серед юніорів під керівництвом Галини Кухар. Те, що не все гаразд у цьому спортивно-тренерському союзі, зауважили під час Олімпіади в Солт-Лейк-Сіті. Після Ігор фігуристи зникли з поля зору вболівальників. З’являлися лише повідомлення, що пара розпалася, спортсмени шукають нових партнерів, що невдачею завершилася спроба українки “кататися” разом із росіянином Антоном Нємєнком. Останнє, що ми чули про Олену Савченко, – вона переїжджає в Німеччину. І ось минулого сезону (після дворічної відсутності на міжнародній арені, чого вимагають правила міжнародного ковзанярського союзу в разі зміни країни, за яку виступатиме спортсмен) уболівальники нарешті побачили нову пару – Олена Савченко та Роберт Шолкови. Фігуристи стали бронзовими призерами вже на першому своєму етапі світової серії Гран-прі в Москві та зупинилися за крок від п’єдесталу пошани на континентальній першості в Туріні. Щоправда, все це вже в складі збірної Німеччини.

– Олено, чи правда, що коли в дитинстві батьки запитали, що подарувати на день народження, ти, не замислюючись, відповіла: “Ковзани”?

– Так, я марила фігурним катанням відтоді, як побачила телетрансляцію змагань. Мені тоді було два або три рочки, я сама не пам’ятаю, так батьки розповідають. Моєю першою ковзанкою було озеро неподалік нашого дому в Обухові, а першим тренером став тато. Я взагалі більше таткова донечка. Мама спочатку не підтримувала ідеї віддати мене в секцію фігурного катання, але потім і вона кидала роботу заради моїх занять.

Олена Савченко та Роберт Шолкови (stefkasworld.de)Щоб приїхати вчасно на перше тренування, ми вставали о четвертій ранку. Потім дві години їхали автобусом до Києва. Якось тато проспав і каже: “Може, ми пропустимо сьогодні тренування, нічого страшного не станеться”. А я відразу в сльози! Додому ми поверталися близько дванадцятої ночі після другого тренування. Уявляєте, так щодня! Кому не скажу, вважають мене божевільною. Я й сама нині не вірю, що все це було зі мною.

– А як ти опинилася в одному з найскладніших і найбільш травмонебезпечних видів фігурного катання – парному?

– Як і всі діти, починала одиночницею. Що більше: казала, що ніколи не стану в пару: занадто велика відповідальність! Але потім зрозуміла, що ніколи не можна казати “ніколи”. Тож коли мені в тринадцять років на зборах запропонували спробувати себе в парному катанні, я з радістю погодилася, навіть не повідомивши батьків. Вони довідалися згодом і не надто схвалювали це, проте не могли нічого вдіяти. Обрала свій шлях – і відтоді впевнено йду ним. Яка в мене мета? Не скажу, але, в принципі, вона в усіх спортсменів однакова.

– Невже не було моторошно, коли партнер піднімав тебе над ковзанкою під час виконання підтримок і викидів?

– Було цікаво, але аж ніяк не моторошно. Мені подобалося дивитися на лід із висоти. Звичайно, було складніше, ніж в одиночному катанні. Ми недовго каталися з моїм першим партнером Дмитром Боєнком. Він був слабеньким. Потім мене поставили в пару зі Станіславом Морозовим, який тоді розлучився зі своєю попередньою партнеркою Оленою Бєлоусовською. Разом стали чемпіонами світу серед юніорів, потім з’їздили на Олімпіаду в Солт-Лейк-Сіті. Але на цьому все закінчилося.

– Із чиєї ініціативи розпався ваш союз, хто першим сказав “до побачення”?

– Першим (замислилася)... Гарне питання. Напевно, я! Стас чудово ставився до мене і навіть хотів, щоб ми далі каталися. Але через травму його спортивне майбутнє було під питанням. Не хочу казати поганого про нього, адже він не зробив мені нічого злого. Ми просто зовсім різні люди. Поза ковзанкою спілкувалися нормально, але на тренуваннях гризлися, як собаки. Я також не могла порозумітися з нашим тренером Галиною Кухар. Не заперечую – вона дала мені дуже багато. Але ми “не сходилися” характерами й постійно сперечалися. Проте визначальним чинником було навіть не це. Я не бачила подальшої перспективи занять фігурним катанням в Україні. Було просто неможливо далі працювати за таких умов, купуючи власним коштом ковзани, костюми. Ніхто не катається заради грошей, але без них неможливо домогтися результату.

– Зрозуміло, ти дуже самостійна людина. І все ж, як до твого рішення переїхати в іншу державу поставилися батьки?

– З одного боку, вони дуже переживали. Як-не-як, єдина донька в родині, дорога та люба (маю ще трьох братів)! А з іншого, раділи за мене, адже розуміли, що мені нічого не досягти в Україні. Звичайно, я продовжувала б займатися, адже не уявляю собі життя без фігурного катання. Але з яким результатом... Узяла ініціативу у свої руки й звернулася по допомогу до добре відомого у світі фігурного катання журналіста Артура Вернера. Завдяки йому здійснила одну зі своїх мрій – жити в Німеччині. Завжди захоплювалася цією країною й почувалася там як удома. Мені подобалося абсолютно все: їжа, звичаї, охайність німців. Морозов навіть жартома декілька разів казав, що я, напевно, житиму в Німеччині.

– Коли та за яких обставин познайомилася зі своїм новим партнером Робертом Шолкови?

– Зустрічала Роберта на юніорських змаганнях. “Чорний” на льоду – це незвично, тому його запам’ятовували. Проте коли мені назвали ім’я та прізвище нового партнера, я чомусь подумала зовсім про іншого. І тільки жартома сказала мамі, що кататимуся з темношкірим німцем. Але в кожному жарті є часточка правди. Зрештою, вийшла непогана пара: як у фільмі “Зефір у шоколаді”! До речі, потім почала ходити в солярій, щоб менше відрізнятися від партнера. Якось мене навіть запитали, хто з нас негр (сміється)! Втім найбільше була шокована, коли вперше побачила Роберта. Виходжу з літака, а мені назустріч темношкірий хлопець у широких реперських штанах і з довгим волоссям, заплетеним у косички. Я тоді подумала: як із таким кататися, може, краще повернутися додому? Роберт відвіз мене у квартиру, яку мені приготувала німецька федерація. Це інтернат для спортсменів, проте він немає нічого спільного з українськими аналогами. У мене там є все, навіть власна кухня. Облаштувати помешкання допоміг тренер Інго Штойєр.

– Твій партнер одразу підстригся і змінив стиль одягу?

– Не відразу, зате на тренуваннях ми швидко порозумілися. Я навіть сама не очікувала, що буде так легко. З’явилась упевненість, а також відчуття, що все буде гаразд. Хоча характери в нас дуже різні. Я жвава, партнер спокійний, мовчазний, інакше кажучи, “шовковий”, принаймні роблю все, щоб він став таким (посміхається).

– До речі, поза змаганнями тебе частіше можна побачити в компанії тренера Інго Штойєра, ніж партнера Роберта Шолкови?

– Нас пов’язує не лише робота. Скажімо так, це особисте. Інго Штойєр подобався мені ще тоді, коли катався разом із Менді Вьотцль (вони чемпіони світу 1997 року, – “Газета”), з якою теж мала змогу познайомитися. Нині Менді катається в російському балеті, але ми бачилися, і вона бажала мені успіху. Я розумію, що вболівальникам хочеться вірити в казку, що фігуристи разом не лише на льоду, а й у житті. Проте насправді доволі часто все зовсім по-іншому. Роберт має подругу, та й у мене на особистому фронті все гаразд, як ви зауважили. В Шолкови інші інтереси поза льодом, часом його важко зрозуміти. Така нація! Його тато – африканець, а мама – наполовину полька. Ми – дуже німецька пара, чи не так!

– Принаймні ваш тренер має німецьке походження! Розкажи, наскільки легко та швидко знайшли спільну мову з Інго Штойєром?

– Зі самого початку дуже добре ставився до мене, казав, що для нього не важливо, якої я національності. А зараз просто... Можливо, якби не він, не домоглася б такого результату або навіть не залишилася б у Німеччині. Нарешті можу похвалитися, що маю чудового тренера. Він дуже вимогливий. Але оскільки сам донедавна катався, вміє показати, як і що слід робити. Під час тренувань Інго виходить на лід на ковзанах. Найскладніші елементи виконую спершу з ним, а вже потім із Робертом.

– Можливо, варто скласти іншу пару – Олена Савченко й Інго Штойєр?

– Думаю, це було б просто чудово! Інго й сам хотів би кататися, але це нелегко. 38 років – критичний вік для фігурного катання.

– Як поставилися до тебе фігуристки, місце яких ти, можливо, мимоволі посіла в німецькій збірній?

– Відверто своєї неприязні до мене ніхто не висловлював. Але я не відкидаю, що деякі пари вважають, мовляв, перейшла їм дорогу. Щодо решти членів збірної, то ми товаришуємо. На змаганнях підтримуємо одне одного. Не думаю про те, що зайняла чиєсь місце, просто роблю свою справу. Вже через чотири місяці після мого переїзду стали чемпіонами Німеччини. Проте право змагатися на міжнародній арені отримали лише цього сезону. Своїм виступом на чемпіонаті світу вибороли дві олімпійські путівки для збірної Німеччини. Тепер сподіваюся, мені нададуть громадянство – і ми зможемо взяти участь у турінській Олімпіаді.

– Скільки разів ти була вдома, відколи переїхала в Німеччину?

– Жодного, мене навіть “не тягне”! Сумую лише за батьками, братами, а також кокер-спанієлем Стівом, якого мені подарував колишній партнер Морозов. Усе інше маю, зокрема друзів. Спершу мені було тяжко. Практично не знала німецької мови, після кожного тренування прибігала додому й дивилася в словник. Але нині моє життя налагодилося, ані крапельки не жалкую, що залишила Україну. Я була не перша. І, думаю, буду не останньою українською спортсменкою, яка поміняє громадянство. У нашому фігурному катанні аж ніяк не все гаразд. Подивіться: впродовж декількох років не з’явилося жодного нового обличчя. Не надто переймаюся, як ставляться на батьківщині до таких, як я або Юля Обертас, яка нині виступає за Росію. Важко залишатися патріотом, коли не бачиш жодних перспектив своєї праці. Зберегла чудові стосунки з усіма українськими фігуристами, а особливо з Оленою Ляшенко. Ми й далі підтримуємо одна одну, незважаючи на те, що тепер виступаємо за різні країни.

Розмовляла
Анна Савчик


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Алёна Савченко
СообщениеДобавлено: 28 янв 2008, 14:51 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 25 дек 2006, 10:39
Сообщения: 197
Пусть Алена и катается за Германию, но ведь украинка))
Хотя главное не это, главное то, как она катается здорово!!!


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Алёна Савченко
СообщениеДобавлено: 30 янв 2008, 13:08 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 25 дек 2007, 12:24
Сообщения: 3
А чи не підкажете, де можна скачати відео виступу Олена і Роберта у Загребі? Настільки вражена їх катанням, що хотілося б мати запис у себе для перегляду. Але, якщо чесно, то ще більше зачепила музика з їх довільної програми. Знаю, що це з "Цирка дю солей", я його дуже люблю і дивилась багато їхніх програм, але не пам'ятаю оцієї, з щемкою віолончеллю, в жодній з програм.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Алёна Савченко
СообщениеДобавлено: 30 янв 2008, 13:22 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 01 май 2007, 23:08
Сообщения: 183
Откуда: Киев
Pomaranch писал(а):
А чи не підкажете, де можна скачати відео виступу Олена і Роберта у Загребі? Настільки вражена їх катанням, що хотілося б мати запис у себе для перегляду. Але, якщо чесно, то ще більше зачепила музика з їх довільної програми. Знаю, що це з "Цирка дю солей", я його дуже люблю і дивилась багато їхніх програм, але не пам'ятаю оцієї, з щемкою віолончеллю, в жодній з програм.


http://www.youtube.com/watch?v=hgYRhhe_l1M

інші виступи:

http://www.youtube.com/results?search_q ... rch=Search


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Алёна Савченко
СообщениеДобавлено: 30 янв 2008, 13:27 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 25 дек 2007, 12:24
Сообщения: 3
Дякую!
Вже насолоджуюсь і катанням, і музикою! :)


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Алёна Савченко
СообщениеДобавлено: 30 янв 2008, 13:36 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 25 дек 2006, 10:39
Сообщения: 197
Music Short Program / Original Dance as of season 2007/2008
Asoka (Bollywood movie soundtrack) by Anu Milak
Music Free Skating / Free Dance as of season 2007/2008
L'Oiseau (from Cirque du Soleil) by Rene Dupere

А посмотреть можна здесь:
http://www.youtube.com/results?search_q ... +Savchenko


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Алёна Савченко
СообщениеДобавлено: 31 янв 2008, 21:54 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 31 янв 2008, 21:50
Сообщения: 4
На днях выйдет новая статья Савчик о Алене Савченко


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Алёна Савченко
СообщениеДобавлено: 04 фев 2008, 12:18 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 22 дек 2006, 13:35
Сообщения: 320
Откуда: Kiev
А вот и то самое интервью Ани Савчик с Аленой Савченко.
http://other.sport.com.ua/news.phtml?id=37140

Свою спортивную карьеру теперь уже двукратная чемпионка континента в парном катании начинала на замерзшем озере в Обухове. Потом каждый день на протяжении более десяти лет по полтора-два часа ездила на автобусе в Киев, чтобы кататься на «Льдинке». Как-то родители, которые вставали, чуть ли не в четыре часа утра, чтобы их дочка не опоздала на первую тренировку, проспали. В ответ на предложение отца хоть разок прогулять занятия, девочка расплакалась. Алена Савченко с тех пор ничуть не изменилась. Разве что тренируется она не на холодной и темной «Льдинке», а на гладком немецком льду, живет не с родителями в Обухове, а сама в Хемнице. И работает теперь она уже не для того, чтобы занимать первые места, а чтобы их отстаивать.

Звонок корреспондента «СЭ» застал Алену в тот единственный вечер, который она проводила в своей съемной квартире в Хемнице. Не успев распаковать вещи после победного чемпионата Европы в Загребе, она уже готовилась в пять утра следующего дня ехать в Швейцарию на двухнедельный тур «Art on Ice». Несмотря на то, что время было позднее, а фигуристка только что вернулась с тренировки, ее голос звучал бодро, не было даже намека на усталость.

МЕДАЛЬ УКРАИНЦЕВ СОРВАЛАСЬ НА ПОДДЕРЖКЕ

- Станислава Морозова, вашего бывшего партнера, перед европейским первенством наши чиновники попросили написать, на какое место будет претендовать его пара. «Со второго по четвертое, - ответил он. - Золото оставляю для Савченко»
- Стасу спасибо большое, конечно. Мне очень приятно, что бывший партнер так высоко оценивает потенциал нашей с Робином пары. Его слова, да богу в уши, как говорится. Но мне кажется, ни один спортсмен по своей инициативе не станет давать подобные прогнозы, разве что по чьей-то указке сверху. Да, мы выходили на лед более уверенными в этом году. Сознание того, что мы однажды уже сделали это, придавало сил. Но с другой стороны, было сложнее, потому что на нас уже все смотрели, как на чемпионов. Кроме того, нам пришлось бороться уже с новым поколением спортивных пар. Оно не хуже, и не лучше, чем Мария Петрова и Алексей Тихонов, Дорота и Мариуш Сюдеки. Оно просто другое.

- У вас ведь была возможность оценить потенциал соперников по выступлениям на этапах серии «Гран-при»? Сознание того, что в переводе на баллы ваша пара ощутимо выигрывала в сравнении с российскими дуэтами, помогало или наоборот мешало в Загребе?
- Не в наших правилах переоценивать себя или недооценивать соперников, ведь стоит на секунду расслабиться и может случиться, что угодно. Мы знали, что должны хорошо откататься, показав все, что умеем - у нас получилось и довольно неплохо. А по сумме баллов далеко не всегда можно судить о прокате.

- В Загребе вы победили с рекордом - 202,39. Означает ли это, что вы показали свое лучшее катание в сезоне?
- Какие-то элементы получились хуже, какие-то лучше, в частности выбросы. Главное, само катание стало другим, более цельным, потому что мы начали лучше чувствовать программы. Мы очень много работали над сложностью элементов после этапов «Гран-при». И если раньше мы получали в основном первый, второй и третий уровни, то сейчас на континентальном первенстве уже третий и четвертый.

- Галина Кухар одной из причин того, что украинской паре не удалось подняться на пьедестал почета, называла незаслуженно выставленные низкие уровни. А на ваш взгляд, этим компонентом оценки можно манипулировать, поднимая и опуская в итоговом протоколе нужные пары?
- Мне кажется, что срыв на поддержке перечеркнул все шансы Волосожар и Морозова. Если бы не эта глупая ошибка, они стали бы вторыми, даже с учетом того, что выступали под флагом Украины. Ведь разница между вторым и четвертым местом была всего пять-шесть баллов. Манипулировать уровнями нельзя, на мой взгляд. Судьи ходят на тренировки, запоминают и даже записывают, кто какие элементы выполняет. Они проделывают очень большую работу. Другое дело, что разобраться во всех тонкостях новых правил непросто. Инго Штойер, кроме нас, также работает еще с одной молодой канадской парой. Так вот летом к ним специально приезжал судья, который объяснил правильно или нет ребята разобрались в уровнях. Ведь сейчас можно в короткой программе не сделать на дорожке шагов один крюк или выкрюк - и с третьего уровня опуститься на первый, как однажды случилась у нас. Казалось бы, мелочь, но из таких мелочей ведь и складывается итоговый результат.

БУДТО ВЕРНУЛАСЬ НА УРОК МАТЕМАТИКИ

- Многие пары, после изменения правил, отказались от исполнения каскада из двух тройных тулупов. Вы тоже в начале сезона выполняли упрощенный вариант. Почему решили рискнуть в Загребе?
- Мы срывали этот каскад на этапах «Гран-при». Робин ошибался, и поэтому нам засчитывали не три-три, а три-два. Но мы много работали, чтобы освоить каскад с измененными между прыжками шагами. Согласна, не каждая пара может сделать два тройных тулупа подряд в новой интерпретации. Вообще, стало очень сложно кататься после внесения изменений в правила. Ты находишься в постоянном напряжении, боишься, что не успеешь выполнить элемент, что не хватит музыки. Катаешься и думаешь, тут нужно докрутить два оборота, там - сменить три позиции. Ощущение, будто вернулся в школу на урок математики, в уме все время что-то высчитываешь. Раньше сколько бы ты оборотов ни сделал: пять, десять или вообще два, тебе все равно засчитывали вращение, теперь все иначе.

- В Загребе вашей паре не удалось избежать ошибок ни в короткой, ни в произвольной программе. А как обстояли дела с прыжками на тренировках?
- На тренировках мы как раз стабильно все исполняли, часто в процессе подготовки чисто прокатывали и короткую, и произвольную программу от начала до конца. В Загребе ошибки были неожиданными для нас, я бы даже сказала случайными и отчасти смешными. Я в первый день просто малый ход набрала на тулупе. Робину в произвольной тоже показался медленным заход на сальхов, и он не решился сделать его. У нас этот прыжок поставлен так,
что мне не видно, что происходит с Робином. И потом, когда элемент сложный, ты полностью концентрируешься на нем. Я поняла, что что-то не так только когда увидела, что партнер раньше меня выехал после прыжка. Решила, что сделал двойной. А вот во время исполнения тулупа видела, что он боролся с выездом, про себя подумала: «Боже, стой!».

- Кто в вашей паре чаще ошибается?
- Сложно сказать, от ошибок никто не застрахован, и мы их не делим.

СОРЕВНОВАНИЯ НАЧИНАЮТСЯ С ЖЕРЕБЬЕВКИ

- А вы видели, как катались ваши соперники на чемпионате Европы?
-. Я не видела, как выступали пары из последней разминки. Была в раздевалке, сначала развязывала, потом завязывала шнурки на ботинках. Просто после разминки нам нужно было еще двадцать минут ждать своей очереди выхода на лед. А если долго сидеть в коньках, то ноги затекают, ты ничего не чувствуешь и не можешь кататься. Но когда пересматривала соревнования в записи, была очень удивлена, не ожидала увидеть столько ошибок.

- На европейском первенстве вы, по воле жребия, завершали соревнования спортивных пар. А нравится ли вам новая система распределения стартовых номеров, по которой лидеры всегда катаются последними, введенная с этого сезона в серии «Гран-при»?
- В Загребе я как раз хотела вытянуть последний стартовый номер, и у меня это получилось. Робин всегда мне оставляет эту волнительную процедуру. А вообще новая система мне не по душе. Мы в этом сезоне практически на всех соревнованиях катались последними. И кроме неудобств, связанных с ожиданием и довольно большим промежутком времени между разминкой и выступлением, есть и еще один психологический момент. Ведь жеребьевка - тоже своего рода соревнование. Ты переживаешь, какой стартовый номер вытянешь - это как игра в кости или рулетку.

- Галина Кухар, у которой вы тренировались с детства, сказала, что для вас в фигурном катании нет ничего невозможного, это действительно так?
- Вообще, да. Когда захожу на выброс, возникает странное чувство, даже не боязнь упасть, что-то иное. Но я закрываю глаза, забываю о нем и делаю то, что нужно. Я такой человек, что никогда не останавливаюсь на полдороге. Выброс аксель в три с половиной оборота мне было не страшно делать. Робин боялся за меня больше, чем я сама за себя. Приходилось уговаривать его.

- А почему не включили элемент ультра-си в свою произвольную программу в Загребе?
- Нам не хватило времени на то, чтобы его полностью подготовить. Робину летом прооперировали мениск, я четыре недели каталась одна в Канаде. За день до того, как нам нужно было лететь туда на сбор, он утром проснулся с опухшим коленом. Откладывать операцию нельзя было, ведь мы могли из-за этого пропустить сезон. Мы вряд ли включим в программу такой сложный элемент даже на чемпионате мира в Швеции.

- А если Дан Чжань и Хао Чжань решат сделать четверной выброс, и на этот раз их попытка будет более удачной, чем на Олимпиаде?
- Нам в любом случае нет смысла рисковать. Тем более, что мы и без него можем обыграть китайцев, что показал финал «Гран-при». В Турине, как мне кажется, у них в планах не было четверного выброса. Просто партнерша в воздухе перекрутила тройной. А вообще мы с китайскими фигуристами не общаемся, они держатся обособленно, английского языка не знают. А мой китайский совсем плох, нет времени усовершенствовать.

ЗАДАЧА РОБИНА - ТУШИТЬ ОГОНЬ

- Многие пары жалуются, что с изменением правил им стало очень тяжело ставить программы. А вы ощутили что-то подобное?
- Без сложностей не бывает. Легко, когда ты выполняешь один элемент за другим, и делаешь перебежки между ними. Тяжело составить программу так, чтобы и прыжки, и дорожки шагов и выбросы ложились на музыку, чтобы между ними были связующие элементы, а еще тяжелее поднять зал в конце выступления. Лучшая награда, когда тебе апплодируют стоя. Мне нравятся обе наши программы. Хотя в короткой чувствую себя свободнее. Может быть потому, что постановка произвольной программы далась нам очень тяжело. Мы хотели, чтобы получилось, по крайней мере, не хуже, чем в прошлом сезоне. Начинали пять разных программ, а потом тренер психанул, ушел в свою комнату и вернулся с диском. Сказал, что мы будем ставить по кусочкам, а полностью произведение услышим только в конце.

- С Штойером можно поспорить?
- Я пытаюсь, но это бесполезно. Слово тренера для нас закон. Например, я говорю, что мне не нравится музыка. А он отвечает, что она просто супер: «Вспомнишь, мои слова в конце сезона». Инго занимается всем: хореографией, техникой, уровнями. Я отвечаю только за подбор костюмов и то советуюсь с ним.

- А что входит в обязанности Робина Шелковы?
- Робин просто должен делать то, что ему говорят, и это хорошо, что он не отягощен ничем другим. Если бы в нашей маленькой команде все три человека были буйными, все время летели бы искры. А так есть один, кто тушит огонь. Робин - очень интересная личность, в нем столько кровей намешано. Представляете, меня как-то журналисты спросили, разговаривает ли он по-немецки. Как же он может не разговаривать, если родился в Германии. Я не перфектно владею языком, но стараюсь совершенствоваться. Ведь общение с прессой и поклонниками такая же часть моей работы, как тренировки и соревнования.

- Ваша пара производит впечатление очень спокойной и холоднокровной. Такое ощущение, что нервничать - это привилегия Штойера?
- Инго действительно всегда нервничает за троих, особенно это заметно перед отъездом на соревнования. Мы с партнером иногда переглядываемся, кому кататься, нам или ему. Хотя тренера тоже можно понять. Мы ведь знаем, что мы можем и выходим на лед, чтобы доставить удовольствие зрителям. А он остается за бортиком, не в силах нам помочь. Я поняла его чувства, когда стала смотреть выступления других фигуристов в Загребе.

В ДУШЕ БЫЛА, ЕСТЬ И БУДУ УКРАИНКОЙ

- За кого больше переживали за немцев или украинцев?
- За всех, на кого смотрела. Было ощущение, будто вместе с ними катаюсь. Болела за украинские танцевальные пары, которые хорошо знаю, за двух немецких одиночников. На мой взгляд, они имеют большие перспективы. Штефану Линдеману, даже если он и восстановится после травмы (чего ему от всей души желаю), тяжело будет вернуться на прежний уровень. Сейчас, пропустив даже один сезон, начинаешь теряться в новых правилах. В Загребе меня в очередной раз поразил своими уникальными постановками, владением коньком швейцарец Стефан Ламбиель. Томаш Вернер со своим новым стилем катания также выглядел очень интересно.

- Когда вы видите во что сегодня превратилось украинское фигурное катание, вы потираете руки, переживаете или вам все равно?
- Не все равно, а очень жалко, честное слово. Возрастные фигуристы ушли, а новые не доросли до их уровня. Я всегда очень переживаю за своих земляков, кому как не мне знать, с какими трудностями сталкиваешься, тренируясь в Украине. Я в душе украинка: была, есть и буду. И мне было очень приятно увидеть украинский флаг в секторе немецких болельщиков. Даже не знаю, кто его привез, ни мои друзья, ни моя семья не ездили в Загреб. У родителей возникли проблемы с визами. Они болели за меня на Кубке России. Москва - для нас уже как
второй дом. А также гостили у меня в Хемнице.

- А у вас много друзей среди немцев или все-таки предпочитаете русскоязычный круг общения?
- У спортсменов, в силу их образа жизни, вообще не может быть много друзей. Я почти все время провожу на льду с Инго и Робином. А мои самые близкие друзья, моя вторая семья, как я их называю, восемь лет назад переехали из Киева в Германию. В Германии, как и везде, есть хорошие люди, есть плохие. Я нахожу общий язык со всеми, потому что мне это нужно. Но в любом случае менталитет там другой. Украинский народ более гостеприимный и открытый. Немец никогда не предложит тебе чашку кофе или чая.

- А в чьей компании предпочитали сидеть на трибунах ледового дворца в Загребе?
- У меня вообще не было времени для общения. В придачу к золоту чемпионата ты получаешь большое внимание со стороны прессы и телевидения. А добавьте к этому усталость, ведь всегда после соревнований хочется отдохнуть. Я разговаривала со всеми понемногу: и с коллегами по немецкой сборной, и с украинскими фигуристами. Правда, с бывшим партнером общение не сложилось, мы только поздоровались. С Таней перекинулись парой фраз, но не о соревнованиях, а так, о жизни.

ШТОЙЕР КОМУ-ТО ОЧЕНЬ МЕШАЕТ

- Известно, что когда у вашего тренера на почве обвинений в сотрудничестве со «Штази» возник конфликт с НОК Германии, национальная федерация фигурного катания предлагала вам перейти к другим даже более титулованным специалистам, в частности, звучали имена Олега Васильева и Тамары Москвиной. Почему не воспользовались предоставленной возможностью?
- Потому, что мы созданы друг для друга. Инго сделал нашу пару такой, какой она сейчас есть, и по-моему, результат его трудов очень многим нравится. Его работа - это новое слово в парном катании. Наш тренер - лучший в мире, зачем менять.

- А как вы относитесь к высказываниям немецкой прессы о том, что Штойер прикрывался вашей парой как щитом в конфликте с НОК Германии?
- Если бы мы реагировали на все, что пишет пресса, то у нас просто не осталось бы сил кататься. Собственно, почему я говорю в прошедшем времени. История продолжается, мы просто стараемся о ней не думать. Раньше мы перед каждыми соревнованиями в суде отстаивали право нашего тренера сопровождать нас, стоять возле бортика. Поездки на турниры и проживания в отелях оплачиваем мы, в то время как, расходы всех других немецких тренеров покрывает государство. Робина к тому же выгнали из армии за то, что он тренируется у Штойера. Наша пара живет за счет того, что зарабатывает в шоу и на соревнованиях. Но ведь это не зарплата. Все хорошо, пока мы здоровы, но что будет, если мы вдруг не сможем какое-то время выходить на лед. Нас не спасут те мизерные средства, которые мы получаем от организации «Шпортхильфе». Хорошо, хоть не приходится платить за лед в Хемнице. В прошлом сезоне нам очень помог наш интернет-сайт. Фактически люди вместе с пикселем виртуальной дорожки покупают возможность себя прорекламировать. Деньги, которые они перечисляют, идут на перелеты и проживание Штойера.

- А вы не просили тренера рассказать о тех временах, когда он якобы сотрудничал со «Штази»?
- Конечно, просили. Нам было интересно узнать о том, что происходило двадцать лет назад. «Штази» мало, чем отличалось от нашего КГБ. В то время действовала совсем другая система и спортсмен, каким бы талантливым он не был, не соглашаясь сотрудничать со спецслужбами, практически подписывал себе приговор. Почему все это всплыло именно сейчас? Штойер поднялся вместе с нами, стал заметной фигурой в мире спорта и стал кому-то мешать, я так считаю.

- После всего этого вы не разочаровались в стране, за которую так мечтали когда-то выступать?
- Я делаю свое дело. И пока, несмотря на все трудности, мне удается добиваться всего, чего хочу. Когда впервые побывала в этой стране на соревнованиях, просто влюбилась в нее. Я действительно мечтала жить в Германии. Моя мечта сбылась, значит, судьба ко мне благосклонна.



Анна САВЧИК, газета «СЭ в Украине»


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Алёна Савченко
СообщениеДобавлено: 05 фев 2008, 10:52 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 25 дек 2006, 10:39
Сообщения: 197
Спасибо, замечательное интервью. Аленка - молодец! :D


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Алёна Савченко
СообщениеДобавлено: 18 апр 2008, 18:07 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 30 окт 2007, 18:40
Сообщения: 11
Откуда: Киев
Вот еще новое и, на мой взгляд, очень интересное интервью с Аленой Савченко http://www.news2000.org.ua/d/54020


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Алёна Савченко
СообщениеДобавлено: 16 июл 2008, 10:58 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 16 окт 2006, 06:58
Сообщения: 5121
Откуда: Barcelona, Spain
Кто я?: http://vk.com/ivan.daniluk
Как вам имидж и костюмы? :)

Изображение

Изображение

Изображение

Изображение


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Алёна Савченко
СообщениеДобавлено: 16 июл 2008, 13:40 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 21 июн 2008, 23:59
Сообщения: 35
Откуда: Донецк
Савченко не узнать!!! Счас напоминает чем-то Слуцкую)) (на последнем фото) А на предпоследнем - вообще непонятно кто)))


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Алёна Савченко
СообщениеДобавлено: 16 июл 2008, 15:00 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 30 май 2008, 14:25
Сообщения: 55
Откуда: Одесса
Меня ее хвостик прошлогодний умилял больше :)


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Алёна Савченко
СообщениеДобавлено: 17 июл 2008, 00:15 
Аватара пользователя
Ох чувствуется,как вас жаба давит,что Савченко кем-то стала,а вы скорее всего как были,так и остались никем...... :lol: :lol: :lol: :mrgreen: :mrgreen: :mrgreen:


Вернуться к началу
  
 
 Заголовок сообщения: Re: Алёна Савченко
СообщениеДобавлено: 17 июл 2008, 11:44 
Аватара пользователя
У нас на форуме ЗЛЮШН?! :lol: :lol: :lol:


Вернуться к началу
  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 58 ]  На страницу 1, 2, 3, 4  След.

Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ]


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
cron

[ Time : 0.073s | 19 Queries | GZIP : Off ]